- дзвенючий
- дзвеня́чий, -а, -е.Дієприкм. акт. теп. ч. до дзвеніти 1).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
дзвенючий
Смотреть что такое "дзвенючий" в других словарях:
дзвенючий — прикметник … Орфографічний словник української мови
дзвенячий — див. дзвенючий … Український тлумачний словник
дзвінкий — 1) (про звук, голос, сміх тощо який звучить високо, чітко й сильно), дзвенячий, дзвенючий, металевий, голосистий; срібля[и]стий, срібний, кришталевий (мелодійний, чистого звучання) Пор. голосний 1) 2) (який видає чисті, сильні звуки),… … Словник синонімів української мови
